Консультація для батьків та дітей: «Вплив сім´ї на формування особистості дитини»

 Родина – осередок виховання дитини

Родина – перший суспільний щабель у житті людини. Вона з раннього віку направляє свідомість, волю, почуття дітей. Під керівництвом батьків дитина набуває свого першого життєвого досвіду, елементарних знань про навколишню дійсність, умінь та навичок життя в суспільстві.

У родині, у спілкуванні з батьками діти одержують перші уроки громадянськості. Ці уроки – початок довгого шляху дорослішання, який повинна пройти зростаюча людина, перш ніж стане справжнім громадянином, для якого невіддільні особисте і суспільне, права і обов’язки, палка любов до своєї Батьківщини, готовність трудитися на благо і захищати її.

У родині закладаються основи моральності. Поступово, у процесі спілкування з близькими, дитина починає розуміти, який вчинок можна вважати гарним, а який – поганим, що таке діяльне добро, повага до людей, відповідальність за свої вчинки і справи.

Розумовий розвиток дитини залежить від того, як задовольняються в родині її духовні потреби, як зорганізується її діяльність, яке мовне середовище в родині.

Головна особливість сімейного виховання в тому, що воно є емоційним за своїм змістом і передбачає любов батьків до дітей і відповідне почуття дітей до батьків.

Вплив батьків на формування особистості дитини.

Сила впливу батьків – у вірі в них дитини, у її переконанні, що близькі для неї люди завжди праві, а їхні рішення і вчинки – справедливі.

Від того, на що і як спрямований вплив родини, багато в чому буде залежати результат виховання. Щоб родина успішно впоралася з вихованням дітей, батьки повинні знати основні педагогічні вимоги і створювати необхідні умови для виховання дитини в сім'ї.

Що це за умови? Насамперед, це родинний уклад, при якому кожний із дорослих членів родини розуміє свою відповідальність за виховання дітей.

Про батьківську любов та стосунки з дітьми.

Джерелом благополуччя дитини в родині, умовою її правильного виховання є любов до неї батьків. Діти дуже тягнуться до любові й ласки, гостро переживають їхній дефіцит. Любов – творець усього доброго. Це – основа людських відносин. Живучи в родині, дитина, за словами Василя Сухомлинського, має бути впевнена, що її дуже люблять і вона теж когось любить безмежно. При цьому дитина активніше осягає світ, легше опановує знання. У неї краще розкриваються здібності, вона впевненіше визначає свою дорогу в житті.

Справжня батьківська любов учить людину культури почуттів, розуміння добра, формує почуття обов'язку.

Любов, ласка, ніжність, які дитина сприйняла в дитинстві, у подальшому допомагатимуть їй правильно вирішувати складні життєві проблеми. В.О. Сухомлинський писав : «Людяність, сердечність, чуйність-це моральний імунітет проти зла здобувається лише тоді, коли людина в ранньому дитинстві пройшла школу доброти, школу справжніх людських стосунків...»

Тим часом у практиці сімейного виховання нерідко можна спостерігати випадки, коли батьки дуже люблять дітей, оберігають їх від усяких труднощів, піклуються про їхнє здоров'я, навчання, а діти виростають грубими, жорстокими, і, в першу чергу, це виявляється у ставленні до батьків. Як правило, у цих випадках винна не любов сама по собі, а нерозсудливість любові.

Авторитет батьків – важлива умова успішного виховання.

Авторитет батьків – це вплив батька і матері на дітей, заснований на повазі й любові до батьків, довірі до їхнього життєвого досвіду, слів і вчинків. Без авторитету – безсумнівного достоїнства батька, матері – неможна виховувати дитину.

Найважливіша умова авторитету батьків – їхнє громадянське обличчя. Головним тут стає моральне обличчя батьків.

Спосіб життя батьків – основа їхнього авторитету у дітей. Вимоги до дітей не повинні розходитися з власною поведінкою.

Повага до особистості дитини, розуміння п інтересів ₅прагнення бачити в ній людину – необхідні умови для зміцнення авторитету.

Тільки поважаючи особистість дитини, можна допомогти їй стати людиною в найвищому значенні цього слова.

Батько та мати повинні доповнювати один одного. Але все ж найперші витоки, перше найтонше коріння морального розвитку дитини – у розумі, почуттях, душевних поривах материнської любові полягає у тому, що воля керує любов'ю та істинна людська любов одухотворяє головний стимул волі - почуття відповідальності за майбутнє дитини. Мати не лише народжує, але і породжує. Вона породжує наше буття, одухотворяє життя духом свого народу, рідним словом, думкою, любов’ю.

Але не можна заперечувати особливої ролі й особливого місця батька у вихованні дітей. Воно зумовлене його відповідальністю. Батько, що вміє бути відповідальним, справжній чоловік; його воля стає силою, здатною дисциплінувати думки, почуття, пориви дітей. Моральний обов’язок, моральна відповідальність чоловіка вимагає від нього бути головним годувальником дітей та матері.

Кожна дитина бажає бачити у своєму батькові риси, які створюють стійкі цінності – честь, гордість, достоїнство сім'ї.

Інтереси батька та матері спрямовані на спільну мету; виростити дітей фізично та морально здоровими, гідними громадянами, розкрити їх здібності та дати їм відповідну освіту. Але вони досягають цієї мети кожний власним способам.

Сім'я – колиска духовного народження людини . Багатогранність стосунків між її членами, відкритість та безпосередність почуттів, жива реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини – все це створює максимально сприятливе середовище для емоційного та духовного розвитку дитини.